Рекомендації педагогам

 

«Професійне вигорання» педагога

«Професійне вигорання» педагога – це синдром фізичного та емоційного виснаження, який включає як розвиток негативної самооцінки й негативного ставлення до роботи, так і втрату розуміння та співчуття по відношенню до учнів.

До основних професійних стресорів педагогічної діяльності спеціалісти відносять: надмірно інтенсивне спілкування; високий ступінь відповідальності за інших людей; інформаційні перевантаження; екстремальні ситуації, які потребують негайного реагування.

Професійне нездоров’я вчителя залежить від багатьох факторів, на які він, на жаль, не здатен вплинути. До таких факторів відноситься феномен емоційного вигорання як результат невідповідності між особистістю та роботою, синдром фізичного й емоційного виснаження, який бере початок зі стресу міжособистісної взаємодії і включає розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи, утрату розуміння та співчуття.

Емоційне вигорання — це синдром, що розвивається на основі неперервного впливу па людину стресових ситуацій і призводить до інтелектуальної, душевної і фізичної перевтоми та виснаження.

СИНДРОМ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ

ВКЛЮЧАЄ:

- емоційну виснаженість;

- деперсоналізацію;

- редукцію професійних досягнень

Під емоційною виснаженістю розуміється відчуття спустошеності і втоми, викликане власною роботою.

Деперсоналізація передбачає цинічне ставлення до роботи та до її об'єктів. Зокрема, в соціальній сфері при деперсоналізації виникає байдуже, негуманне, цинічне відношення до людей, з якими працюють.

Редукція професійних досягнень — виникнення у працівників почуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній.

 Існує три стадії емоційного вигорання:

 Перша стадія. Всі ознаки та симптоми проявляються в легкій формі через турботу про себе, наприклад, шляхом організації частіших перерв у роботі. Починається забування якихось робочих моментів (наприклад, невнесення потрібного запису в документацію). Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертаєувагу. В залежності від характеру діяльності, сили нервово-психологічних навантажень і особистісних характеристик спеціаліста, перша стадія може тривати три-п'ять років.

Друга стадія. Спостерігається зниження інтересу до роботи, потреби в спілкуванні (в тому числі, і з близькими): «не хочеться бачити» тих, з ким спеціаліст працює, «в четвер відчуття, що вже п'ятниця», «тиждень триває нескінченно», прогресування апатії до кінця тижня, поява стійких соматичних симптомів (немає сил, енергії, особливо, в кінці тижня, головні болі по вечорах, «мертвий сон, без сновидінь», збільшення кількості простудних захворювань, підвищена дратівливість, людина «заводиться», як кажуть, з півоберта, хоча раніше подібного вона за собою не помічала. Симптоми проявляються регулярніше, мають затяжний характер і важко піддаються корекції. Людина може почувати себе виснаженою після гарного сну і навіть після вихідних. Тривалість даної стадії, в середньому, від п'яти до п'ятнадцяти років.

Третя стадія. Ознаки і симптоми третьої стадії вигорання є хронічними. Можуть розвиватися фізичні і психологічні проблеми типу виразки і депресії. Людина може почати сумніватись в цінності своєї роботи, професії та самого життя. Характерна повна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил. Спостерігаються порушення пам'яті і уваги, порушення сну, особистісні зміни. Людина прагне до усамітнення. На цій стадії приємнішими є контакти з тваринами і природою, ніж з людьми. Заключна стадія — повне згорання, яке часто переростає в повну відразу до всього на світі. Стадія може тривати від десяти до двадцяти років.

 Коли вчителю варто звернутися за психологічною підтримкою

Погіршилися стосунки у сім’ї через Вашу постійну зайнятість

Улюблена робота перестала приносити задоволення

Спілкування з дітьми, колегами та батьками викликає роздратування

Постійне відчуття виснаження, спустошення. Фізичну та емоційну втому

Чужим дітям Ви приділяєте більше часу і турботи, ніж своїм власним

З’явилися проблеми зі здоров’ям, які не вдається вирішити за допомогою медикаментів

Методичні рекомендації для педагогічних працівників навчальних закладів щодо своєчасного виявлення суїцидальних ризиків серед учнів підліткового віку 

Особливості суїцидальної поведінки в підлітковому віці

Суїцидальна поведінка підлітків, маючи подібність з діями дорослих, відрізняється віковою своєрідністю. Підліткам характерна підвищена вразливість і навіюваність, здатність яскраво відчувати і переживати, схильність до коливань настрою, слабкість критики, егоцентрична спрямованість, імпульсивність в ухваленні рішення. Досить часто самогубство дітей і підлітків викликається гнівом, протестом, злістю або бажанням покарати себе і інших. При переході до підліткового віку виникає підвищена схильність до самоаналізу, песимістичної оцінки навколишнього оточення і своєї особистості. Емоційна нестабільність, що часто призводить до суїциду, нині вважається варіантом вікової кризи майже у чверті здорових підлітків.

Вирізняють три типи суїцидальної поведінки підлітків:

Демонстративна суїцидальна поведінка - це зображення спроб самогубства без реального наміру покінчити з життям, з розрахунком на порятунок. Усі дії спрямовані на привертання уваги, відновлення інтересу до власної персони, жалість, співчуття, відхід від покарання за здійснення важкого вчинку, відплату за образу, несправедливість, коли оточення помститься кривдникові. Місце здійснення спроби самогубства вказує на її адресат: удома - рідним, в компанії однолітків - комусь з них, в громадському місці - суспільству в цілому, владі.

Афективна суїцидальна поведінка - тип поведінки, що характеризується, передусім діями, що здійснюються на висоті афекту. Суїцид під час афекту може носити риси спектаклю, але може бути і серйозним наміром, хоча і швидкоплинного. Тривалість афективної ситуації визначає і коливання наміру суїцидальної поведінки.

Істинна суїцидальна поведінка - навмисна, обдумана поведінка, спрямована на реалізацію самогубства, іноді довговиношувана. Підліток піклується про ефективність дій і відсутність перешкод при їх здійсненні. У залишених записках звучить мотив власної провини, самобичування, турбота про близьких, які не повинні відчувати причетності до скоєної дії.

До особливостей суїцидальної поведінки в підлітковому віці також відносяться:

1. Недостатньо адекватна оцінка наслідків суїцидальних дій.

Для підлітків смерть стає усе більш очевидним явищем, переходячи з області фантазії в реальну дійсність. Але вони фактично заперечують її для себе, ганяючи на мотоциклах, експериментуючи з небезпечними речовинами і залучаючись до іншої ризикованої для життя активності. Підліток приймає думку про власну смерть, але намагаючись здолати тривогу, викликану нею, в реальності заперечуємо таку можливість. Нерідко багато підлітків, здійснюючи суїцид, безпосередньо не передбачали смертельного результату. На відміну від дорослих, у них відсутні чіткі межі між істинною суїцидальною спробою і демонстративно-шантажним суїцидальним вчинком.

2. Несерйозність і незначність мотивів.

Несерйозність, скороминущість і незначність (з точки зору дорослих) мотивів, якими підлітки пояснюють свої спроби самоубийства. Цим обумовлені труднощі своєчасного розпізнавання суїцидальних тенденцій і частота несподіваних для навколишніх випадків.

3. Вплив соціального середовища.

Суїцидальні спроби в підлітковому віці, на відміну від дорослих, не мають прямолінійної залежності від наявності і характеру симптомів психічних порушень, зокрема депресії. У співвідношеннях цих двох чинників надзвичайно важлива роль належить впливу соціального середовища.

4. Взаємозв'язок суїцидальних спроб з іншими видами девіантної поведінки.

Існує наявність взаємозв'язку спроб самогубства підлітків з деякими видами девіантної (що відхиляється) поведінки : втечами з дому, прогулами в школі, раннім палінням, незначними правопорушеннями, конфліктними взаємовідносинами з батьками, з випадками алкоголізації, наркотизації, сексуальними ексцесами і т. д.

  Чинники, що впливають на суїцидальну поведінку підлітків

Не існує якогось єдиного причинного чинника суїциду. Разом з тим, для тих підлітків, у яких відзначається схильність до суїциду, встановлені наступні фактори ризику:

Соціально-середовищні фактори

Як вже відзначалося, суїцидальна поведінка підлітків значною мірою залежить від впливу соціального середовища. Потрапляючи в несприятливі життєві ситуації, в силу ще недостатньої психологічної стресостійкості, підлітки виявляються іноді самою незахищеною і суїцидонебезпечною соціальною групою.

Серед соціальних чинників, що впливають на суїцидальну поведінку підлітків, необхідно виділити наступні:

1. Критичні сімейні ситуації:

а) відлучення від матері (через її хворобу, від'їзд або відхід), відторгнення матір'ю (з хворобливих міркувань, із-за зайнятості або інших прихильностей), залишення в іншій сім'ї (родичів або чужих людей), переміщення до інтернатної  установи або лікарні;

б) розлади в сім'ї (конфлікти);

в) занедбаність (емоційне відторгнення);

г) знущальне ставлення, зневага або побиття;

д) висунення надмірних вимог;

е) поява нової людини в сім'ї (вітчима, мачухи, іншої дитини).

2. Критичні шкільні навчальні ситуації :

а) труднощі через нездатність впоратися з навчанням;

б) труднощі через відсутність контакту з учителями або їх ворожості;

в) неприйняття однолітками в колективі;

г) зміна навчального закладу;

д) відсутність на заняттях через хворобу (відрив від однолітків, нерухомість, больові відчуття, відставання від навчальної програми).

3. Специфічні підліткові ситуації :

а) переживання  фізичної і психічної зміненості, страху нових форм свого "Я";

б) переживання  самотності, відторгнення, зради (друга або коханої людини);

в) переживання  втрати надій і розчарування;

г) переживання  відчуження і незрозумілості;

д) переживання прийдешньої відповідальності або звинувачення.

4. Імітаційний суїцидальний вплив:

Існує багато свідчень, що імітаційна поведінка грає певну роль в провокації самогубств серед підлітків. Проведені дослідження про вплив теленовин і бойовиків на частоту самогубств виявили наступну закономірність: чим більше телеканалів показувало передачі, пов'язані з суїцидами, тим більшою була частота самогубств. Ще в 1774 році під впливом повісті Й.В. Гьоте "Страждання юного Вертера", яка у той час була дуже популярної в Європі, багато вразливих юнаків здійснювали самогубства. Як відомо, герой повісті, що розривається безнадійними пристрастями, особливо нерозділеною любов'ю, вистрілив собі в голову. Представники влади через страх перед можливістю імітаційних самогубств, не лише заборонили, але навіть знищували екземпляри цієї книги. Незабаром після цих подій виник термін "ефект Вертера", що означає імітаційний суїцидальний вплив. Він актуальний і в наш час. Добре відомий такий факт в школах: якщо один з підлітків вчиняє самогубство,  то його прикладу можуть наслідувати інші. В основі такої поведінки лежить реакція групування з однолітками, яка є найбільш характерною для підліткового етапу психологічного розвитку .

Медичні фактори

1.Соматичні порушення:

а) онкологічні та серцево-судинні хвороби;

б) хвороби органів дихання (астма, туберкульоз);

в) ВІЧ-інфекція;

г) втрата фізіологічних функцій (зір, слух, рухи);

д) природжені або придбані потворства;

є) стани після важких операцій та трансплантації донорських органів.

2. Психічні порушення:

а) наркозалежність (алкоголь, психоактивні речовини);

б) психічні хвороби (шизофренія, епілепсія, психопатія);

в) емоційно-депресивні стани:

Емоційні переживання є одним  з  основних показників можливості суїциду. Більшість потенційних самовбивць страждають від депресії.

Ознаками емоційних порушень є:

- втрата апетиту або імпульсивна обжерливість, безсоння або підвищена сонливість, принаймні протягом останніх днів;

- часті скарги на соматичне погіршення здоров'я (на болі в животі, головні болі, постійну втому, часту сонливість);

- незвично зневажливе відношення до свого зовнішнього вигляду;

- постійне почуття самотності, даремності, провини або смутку;

- відчуття нудьги при проведенні часу в звичному оточенні або виконанні роботи, яка раніше приносила задоволення;

- відхід від контактів, ізоляція від друзів, членів сім'ї, перетворення на людину-одинака;

- порушення уваги зі зниженням якості виконуваної роботи;

- думки про смерть;

- відсутність планів на майбутнє ("Чому це повинно мене турбувати? Адже завтра я можу померти".)

Індивідуально-психологічні фактори

Акцентуація (загостреність) окремих рис характеру:

В підлітковому віці саме характер є найбільш значущим показником психологічного розвитку особистості. Схильність до суїцидальної поведінки досить висока при наявності таких типів акцентуацій:

•        Сензитивний тип – надмірна чутливість, підвищена вразливість, почуття неповноцінності, низький рівень контактності, емпатійність, почуття обов’язку,   досить важко реагують на ситуації приниження чи несправедливих підозр та звинувачень;

•        Тривожний тип - постійний страх за себе і своїх близьких; легкість виникнення нав’язливих дій, думок, уявлень; нерішучість, схильність до роздумів, емоційна стриманість; нестерпні ситуації з непередбаченим кінцем, швидкою плинністю подій, необхідністю прийняття самостійних рішень;

•        Емоційно-лабільний тип – емоційна  нестійкість, крайня мінливість настрою, його залежність від обставин, глибина переживань; важко переживаються: відторгнення з боку близьких чи друзів, вимушене розлучення з ними; явна  несправедливість, осудження, принизливі нотації;

•        Циклоїдний тип - періодичні коливання настрою і життєвого тонусу, періоди подйому і спаду; найбільш вразливі в субдепресивній фазі, серйозні невдачі та нарікання з боку оточення в цей період можуть підсилити депресивний стан, спровокувати суїцид;

•        Демонстративний тип – виражений егоцентризм, постійне  бажання перебувати в центрі уваги, бажання справити враження, висока пристосованість до людей; важко           переживають   ситуації зменшення уваги до своєї персони, «викриття» уявних чеснот та досягнень, ситуації особистої відповідальності; найбільш характерні демонстративно-шантажні суїциди.