Методичні рекомендації та посібники

 Методичні рекомендації щодо здійснення та оформлення психодіагностичної роботи практичним психологом

Психодіагностика є одним з основних видів діяльності психологічної служби в системі освіти України і полягає в психологічному обстеження дітей і підлітків, їхніх груп та колективів, моніторингу змісту й умов індивідуального розвитку, визначення причин, що ускладнюють розвиток та навчання дітей та учнівської молоді.

1     У плануванні та здійсненні цього нарямку роботи психолог керується Положенням про психологічну службу системи освіти України, Положенням про експертизу психологічного та соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах, Листом МОН про планування діяльності, ведення документації та звітності усіх ланок психологічної служби системи освіти.

В межах діяльності психологічної служби не може йтися  про психодіагностику поза розвитком або корекцією. Діагностико-корекційна або діагностико-розвивальна робота практичного психолога системи освіти повинна мати такі етапи:

1)    Вивчення практичного запиту;

2)    Формулювання психологічної проблеми;

3)    Висування гіпотез про причини явищ, які спостерігаються;

4)    Визначення мети, предмета та об’єкта дослідження;

5)    Вибір методу дослідження, встановлення строків проведення;

6)    Використання методу (підготовка інструментарію, проведення процедури);

7)    Обробка результатів (кількісна та якісна);

8)    Формулювання психологічного діагнозу та прогнозу;

9)    Фіксація результатів, оформлення документації;

10)        Розробка рекомендацій (консультації);

11)        Планування розвивальної та корекційної роботи.

Досліджуваними можуть бути всі учасники навчально-виховного процесу: діти (основна категорія), педагоги, батьки.

Психодіагностична робота з здобувачами освіти здійснюється за наступними напрямками:

-         вивчення адаптації під час переходу з однієї ланки до наступної (адаптація до дошкільного закладу, адаптація до навчального процесу, до зміни умов навчання при переході в середню та старшу ланку, при переході до профільного навчання, в заклад нового типу та ін. – так звані „діагностичні мінімуми”)

-         вивчення пізнавальної сфери;

-         вивчення особистості та емоційно-вольової сфери;

-         вивчення комунікативної сфери;

-         вивчення сімейної ситуації;

-         вивчення інтересів, нахилів, здібностей;

-         вивчення станів.

Визначаючи предмет та об’єкт дослідження потрібно пам’ятати, що:

Об’єкт – це психічне явище.

Предмет – це завжди окремі психічні властивості, стани, процеси, функції, види поведінки, діяльності і спілкування, взаємозв’язки між психічними явищами, характеристика певних явищ тощо.

Обираючи методику дослідження обов’язково звертати увагу на ії відповідність віку дитини та меті діагностичного обстеження. Пcихологічна характеристика дитини дається тільки за результатами комплексного обстеження за різними методиками.

Психологічний діагноз – формулювання висновку про основні характеристики психічного розвитку або формування особистості дитини.

         Психологічний діагноз повинен здійснюватися психологом відповідно до професійної компетентності і на тому рівні, на якому може здійснюватися конкретна психолого-педагогічна корекція та інша психологічна допомога. Важливо щоб у випадках, коли у психолога виникають підозри про патопсихологічний чи дефектологічний діагноз, він не намагався сам поставити діагноз, а рекомендував батькам звернутися до відповідних фахівців.

Прогноз має містити два напрями: розвиток дитини за умови своєчасного проведення корекційно-розвивальної роботи та розвиток дитини якщо такої роботи проведено не буде.

Надаючи інформацію про діагноз розвитку досліджуваного зацікавленим людям (учителям, вихователям, батькам) слід уникати наукової термінології, викладати його зрозумілою мовою.

     Рекомендації (батькам, педагогам) також повинні бути конкретними і зрозумілими у формі вказівок щодо заходів, що слід застосовувати у роботі з дитиною. 

  Психолог несе відповідальність за результати діагностичної роботи та за надані рекомендації, не поширює відомості, отримані в процесі діагностики, якщо це може завдати шкоди дитині чи її оточенню.

Оформлення результатів діагностичних досліджень

За результатами психодіагностичних досліджень психолог зобов’язаний вести  відповідну документацію і статистичну звітність.

Групові психодіагностичні дослідження плануються заздалегідь (річний, місячні плани роботи), можуть здійснюватися за запитом (тоді фіксуються в тижневому плані роботи закладу). В затвердженому керівником графіку роботу зазначається час (приблизний інтервал робочого часу) проведення діагностико-розвивальної (корекційної) роботи.

За результатами діагностичної роботи складаються протоколи обстежень Висновки (психологічний діагноз) психолог фіксує в індивідуальних картках психолого-педагогічного діагностування

 Результати спостережень за здобувачами освіти записуються в журнал психологічного аналізу уроків (занять) та журнал обліку спостережень). В журнал психологічного аналізу уроків (занять) вноситься переважно інформація про хід уроку (заняття) та аналіз діяльності вчителя (вихователя), який здійснюється за вимогою адміністрації.

За результатами групових обстежень складаються аналітичні довідки .

Всі основні види роботи фіксуються в журналі щоденного обліку роботи психолога.

Дані про кількість обстежених дітей/груп дітей, та педагогів, батьків, а  також про кількість витраченого часу подається в кінці навчального року в статистичному звіті в міський методичний центр. 

Згідно нормативів часу, на здійснення та оформлення групового психологічного чи соціально-психологічного дослідження відводиться 16,5 годин. Цей час включає саме обстеження класу, групи (дітей, батьків, педагогів), обробку результатів, оформлення висновків і рекомендацій. На проведення і оформлення індивідуального дослідження відводиться 6 годин.

Алгоритм оформлення діагностики:

1)  скласти протокол (під час роботи, якщо проводиться експеримент чи спостереження або незабаром, якщо потрібна кількісна обробка);

2)зробити короткий запис в журналі обліку діагностування та відмітку в журналі щоденного обліку роботи;

3)скласти аналітичну довідку (у разі групового дослідження);

4)зробити запис в індивідуальній картці учня/дитини.

Основні методи психодіагностики

Основними методами є: спостереження, аналіз продуктів діяльності, опитування, опитувальники, проективні техніки, психофізіологічні методики.

Cпостереження, аналіз продуктів діяльності та опитування відносяться до малоформалізованих методів. Вони погано піддаються об’єктивізації, в більшій мірі спираються на професійний досвід, інтуїцію самого психолога.

Опитувальники, проективні техніки, психофізіологічні методики відносяться до формалізованих методів. Вони дають можливість кількісного і якісного порівняння.

У повноцінному діагностичному обстеженні необхідно гармонійне поєднання тих та інших методів. Вони, зазвичай, взаємодоповнюють одне одного.

Спостереження

Під спостереженням розуміємо цілеспрямоване, організоване і певним чином фіксоване сприйняття досліджуваного об’єкта.

За рівнем формалізованості спостереження  може бути неконтрольованим (не стандартизованим) і контрольованим (стандартизованим, коли реєстрація поведінки здійснюється за детально розробленою процедурою).

Основними вимогами для використання методу спостереження є:

- чітке формулювання мети;

- розробка відповідної схеми та способів фіксації;

- розробка способів обробки та інтерпретації результатів.

Розрізняють:

1) Включене спостереження (психолог перебуває в реальних стосунках з дитиною).

2) Невключене спостереження (психолог не пов’язаний з дитиною формальними чи неформальними відносинами. Це найбільш поширений вид спостереження).

3) Відкрите (просте) спостереження (коли об’єкт може помітити, що з ним спостерігають).

4) Приховане спостереження (спостереження “нишком” чи з допомогою технічних засобів). 5) Польове спостереження (спостереження, що здійснюється у природних для  дитини умовах, в школі, дитячому садку тощо).

Для підвищення надійності методу спостереження використовується метод експертних оцінок, коли спостереження психологом разом з педагогом.

Основна труднощі під час роботи з документальними джерелами - вміння провести якісний аналіз. Це значною мірою залежить від професійної компетентності дослідника, рівня його творчих можливостей, наявності достатнього матеріалу для аналізу. У випадку використання цього метода практичним  психологом, результати фіксуються в протоколі, журналі, картках. 

Опитування

Опитування - це метод збору первинної інформації, заснований на безпосередньому (розмова, інтерв’ю) чи опосередкованому (анкета) взаємодії психолога і опитуваного.

Інтерв’ю - це метод отримання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої розмови, коли опитувач (інтерв’юер) лише задає питання, а опитуваний (респондент) на них відповідає.

Інтерв’ю може бути стандартизованим (за планом, з можливими варіантами розмови, з розробленої стратегією і тактикою), нестандартизованим (вільним - без суворої деталізації питань, з вільною тактикою, в формі бесіди) і частково стандартизованим.

Найчастіше інтерв’ю має таку структуру:

а) вступ, налаштування на розмову, на співробітництво;

б) загальні питання;

в) вільні висловлювання досліджуваного;

г) уточнюючі запитання;

д) зняття напруження і вираз вдячності за участь в розмові.

         Інтерпретація отриманих у ході інтерв’ю результатів не позбавлена суб’єктивізму, тому вони мають розглядатися комплексно з іншими діагностичними методиками. Головною умовою успішного проведення інтерв’ю є створення дружньої атмосфери, встановлення контакту з опитуваним. Тут велику роль грає вступне словом, і перші питання психолога, які мають викликати в опитуваного довіру і бажання співпрацювати.

Інтерв’ю фіксується в протоколі, журналі, картках.

Бесіда як різновід методу опитування

Бесіда - це метод отримання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації. Це порівняно вільний діалог між дослідником і досліджуваним на певну тему. Бесіда, зазвичай, не обмежена в часі та, часто, важко вкладається в задане русло тому вимагає особливої чуйності й гнучкості, вміння слухати і водночас вести її по заданому плану, розумітися на емоційних станах співрозмовника, реагуючи на їх зміни, фіксувати зовнішні прояви (жести, міміку), бачити підтекст спілкування. Тут велику роль грає вступне слово, і перші питання дослідника, які мають викликати в опитуваного довіру і бажання співпрацювати. Рекомендується починати розмову з нейтральних питань, спираючись на передбачену двосторонню згоду. Дитина повинна побачити в особистості психолога людину, що прагне ії зрозуміти, не критикує, не засуджує.

Інформація про проведену бесіду фіксується в журналі.

Анкетування як різновид методу опитування

Анкета - це структурно організований опитувальник, в якому відповіді даються в письмовій формі. Для отримання якісної психологічної інформації необхідно дотримуватися певних правил під час складання анкет.

Вимоги до формулювання питань:

- повинні бути зрозумілі для досліджуваної категорії людей;

лаконічні;

- виключати двозначність у розумінні;

- не дратувати, не принижувати гідності;

- добре і чітко надруковані.

За формою питання діляться на відкриті, закриті і напівзакриті; прямі й опосередковані. Відкриті питання припускають вільні відповіді, не містять можливих варіантів відповідей. Вони зустрічаються значно рідше закритих. Готові відповіді в них не передбачаються. Респондент відповідає на такі запитання на власний розсуд. У порівняні з закритими, інформація виходить докладніша (це їх плюс), але обробка та інтерпретація утруднені, неоднозначні, що перешкоджає порівняти відповіді різних досліджуваних. З іншого боку, такі анкети вимагають більшого часу виконання.

Закриті питання передбачають готові варіанти відповідей. Безсумнівною перевагою закритих питань є одноманітність відповідей та відносна легкість обробки даних, а недоліком - менш точна інтерпретація, наближений варіант відповіді, відсутність необхідного варіанти відповіді. В даному випадку є вихід у використанні напівзакритих питань, які містять поруч із готовими варіантами відповідей можливість викладу свого варіанту відповіді, у формулюванні типу: Викладіть свій варіант, якщо нема потрібного Вам варіанту відповіді.

У випадку закритих питань від респондента вимагається вибрати одну відповідь, що відповідає його думці. Може бути з двох (так / ні; згодний / не згодний), із трьох варіантів відповідей (так / в половині випадків / ні), з п’яти (завжди / здебільшого / в половині випадків / рідко / ніколи) тощо.

Анкета, зазвичай, складається з:

а) вступної частини, що містить звернення до респондента, який роз’яснює мету опитування, вказівку щодо правил заповнення, адресат використання отриманих даних;

б) так званої, паспортички, де респондента просять повідомити про себе деякі дані (наприклад, стать, вік, рівень освіти, місце роботи, проживання, сімейний стан, кількість дітей тощо.). Вибір інших питань для паспортички обумовлений завданнями анкетування.

в) основні питання. Їх не повинно бути багато (на все опитування не більше 15 - 25). Вони повинні бути сформульовані відповідним чином. На закінчення анкети потрібно подякувати респонденту.

             Cоціологічні  та cоціально-психологічні   дослідження,   результати   яких   будуть поширюватись на один або декілька навчальних закладів, мають бути погоджені з методистом.

Тести

Тести (у перекладі анг. test - випробування, перевірка, проба) - це стандартизовані, стислі, найчастіше обмежені у часі випробування, призначені для встановлення кількісних та якісних індивідуальних психологічних відмінностей.

Тести, як і проективні техніки та психофізіологічні методики, відносяться до формалізованих методик. Для них характерна жорстка регламентація процедури обстеження (точне дотримання інструкцій), стандартизація (наявність норм чи інших критеріїв оцінки результатів), надійність і валідність. Ці методики дозволяють зібрати діагностичну інформацію у досить короткі строки.

За формою тести можуть бути: індивідуальні та групові; усні та письмові; бланкові, предметні, аппаратурні та комп’ютерні; вербальні та невербальні.

Індивідуальне тестування має переваги: нагоду спостерігати за досліджуваним (за його мімікою, іншими мимовільними реакціями), чути і фіксувати непередбачувані інструкцією висловлювання, що дозволяє оцінити стан дитини, ії ставлення до тестування тощо. Тому індивідуальна діагностика необхідна в роботі з дітьми. Для індивідуального тестування потрібно, зазвичай, чимало часу. Приклади методик, які бажано проводити індивідуально: тести інтелекту Д. Векслера, Р. Амтхауера, колірний тест М. Люшера, Т. Лірі тощо.

Групове тестування дозволяє одночасно проводити випробування з великою групою людей. Його переваги в масовості, простоті процедури проведення та обробки даних (особливо з використанням ПК). Але водночас під час використання таких методик у експериментатора менше можливостей порозумітися з піддослідним. Негативно позначитися можуть також будь-які випадкові стану випробуваного, такі як хвороба, стомлення, тривожність, які вплинуть на результати тестування. Такі явища при груповому тестуванні виявити важко Для групового обстеження використовуються методики: 16-факторний опитувальник Кеттелла, Айзенка, тест акцентуацій Леонгарда тощо).

За формою відповіді тести бувають усні та письмові.

         Усні  тести - у своїй більшості це індивідуальні проективні тести, наприклад, методики ТАТ, Роршаха, Розенцвейга, „Незакінчені речення” та ін.

         У письмових  тестах відповіді даються на спеціальних бланках.

За матеріалом оперування розрізняють тести:

-         бланкові (представлені як брошури, які містять інструкцію щодо застосування, самі завдання, графи для відповідей);

-         предметні (матеріал тестових завдань подано у вигляді реальних предметів: кубиків, карток, деталей геометричних фігур. Найбільш відомі - кубики Косса);

-         апаратурні (вимагають застосування спеціальних технічних засобів чи спеціального устаткування);

-         комп’ютерні (тестові завдання пред’являються на екрані дисплея, а відповіді досліджуваний виводить з клавіатури. Стандартні статистичні пакети дозволяють дуже швидко проводити математико-статистичну обробку отриманих результатів. Великою перевагою таких тестів є контроль над часом виконання завдань, що особливо важливо у тестах інтелекту.

Заповнені бланки або протоколи зберігаються в психолога.

Експеримент

Експеримент (від лат. experimentum - проба, досвід) - один з основних методів наукового пізнання взагалі, психологічного дослідження - зокрема. Експерименти діляться на лабораторні і природні. Лабораторний експеримент забезпечує чистоту і точність результатів, проте штучність експериментальної обстановки ускладнюють їх практичне використання. Природний експеримент проводиться в звичних природних умов життя і діяльності людини.

Це можуть бути дослідження рівня адаптації, мотивації до навчання, тривожності, інтелекту, обдарованості, професійних інтересів, діагностика соціометричного статусу.

Інформація по дослідженням, що виконуються для планування власної роботи психолога з групою, складання характеристик (дослідження особистісних рис, сімейних відносин тощо), призначається тільки для практичного психолога. 

Приблизний перелік тем:

Особистість:

-         Самооцінка;

-         Мотивація;

-         Інтереси;

-         Здібності;

-         Психофізіологічні особливості;

-         Типи особистостей (характерів);

-         Емоційно-вольова сфера.

Комунікативна сфера:

-         Формування групи, психологічний клімат;

-         Конфлікт;

-         Спілкування (деструктивне, гендерне та ін.).

Пізнавальні процеси:

-         Увага;

-         Пам’ять;

-         Мислення;

-         Уява;

-         Мова;

-         Інтелект;

-         Готовність до навчання в школі;

-         Навчальні здібності.

Адаптація, проблеми розвитку:

-         Адаптація до навчального закладу;

-         Труднощі у навчанні;

-         Проблеми поведінки;

-         Шкідливі звички.

Профорієнтація:

-         Професійні інтереси;

-         Професійні здібності.

Сімейне виховання.

Література:

1)    Баєв Б. Психологічне вивчення учнів – К, 1977

2)    Бойбіна Ю. Ведення обліково-звітної документації шкільного психолога // Управління школою – 2007 - № 14-15

3)    Документація психолога / Т. Гончаренко // Психолог. Бібліотека. – К., 2003

4)    Журнали практичного психолога (соціального педагога) зразки // Психолог – 2004 - № 29-34

5)    Лист МОН про планування діяльності, ведення документації та звітності усіх ланок психологічної служби системи освіти (Наказ МОН від 27.08.2000 № 1/9-352)

6)    Лунченко Н. Психолого-педагогічна служба в загальноосвітніх навчальних закладах. Оптимізація діяльності практичного психолога і соціального педагога з планування та ведення документації // Методичні рекомендації щодо організації та змісту навчально-виховного процесу в закладах освіти Київщини в 2002-2003 н.р.  – Біла Церква. - 2002

7)    Марінушкіна О. Порадник практичного психолога – Х., 2007

8)    Медико-психолого-педагогическая служба в ДОУ: Организация работы / Е. Каралашвили. – М., 2006

9)    Рабочая книга школьного психолога / Дубровина И. – М., 1991

10)                      Терлецька Л. Шкільна психодіагностика // Психолог. Бібліотека – К., 200